Baltic Security Monitor | Аналітичний огляд
Дані станом на 30 серпня 2026, 08:00

29 серпня уряд Росії продовжив до 30 вересня заборону на експорт дизельного палива, суднового палива та газойлів прямими виробниками. Це вже третє продовження обмеження поспіль: спочатку заборону ввели на період з 8 по 31 липня, потім продовжили до 31 серпня — і саме цей термін мав дозволити виробникам відновити експорт з 1 вересня. Натомість уряд скасував заплановане відкриття і залишив обмеження чинним ще на місяць. У офіційній заяві це пояснили необхідністю «підтримувати стабільну ситуацію на внутрішньому паливному ринку». Reuters, з посиланням на джерела в галузі, прямо пов'язує рішення з дефіцитом пального і простоєм низки нафтопереробних заводів після повторних українських ударів дронами.

Масштаб проблеми, яку намагається закрити цей указ, підтверджують цифри виробництва. За даними Reuters, наприкінці серпня виробництво бензину в Росії впало приблизно до 70% внутрішнього попиту: за тиждень до цього удари зупинили роботу великих заводів у Пермі, Нижньому Новгороді та Ярославлі — усі є значними виробниками автомобільного бензину. Пермський НПЗ, за окремими даними, втратив близько 86% потужності переробки. Розрив між виробництвом і попитом на бензин зріс до близько 35 тисяч тонн на добу: за середньолітнього попиту близько 115 тисяч тонн на добу поточне виробництво становить лише близько 80 тисяч тонн. Це повертає ситуацію до рівня початку липня — піку першої хвилі паливної кризи, яка накопичувалася з травня. За серпень, за оцінками Bloomberg, Україна завдала не менш ніж 18–21 удару по російських нафтопереробних заводах — рекордна місячна кількість за час війни.

Головне тут не сама заборона на експорт — вона діяла й раніше, і про її продовження попереджали ще з 25 серпня. Головне те, що Москва цього разу не змогла втримати заплановану дату повернення до нормального режиму. Це перетворює тимчасові ремонтні простої окремих заводів на підтверджений урядовим рішенням доказ: збитки від українських ударів по НПЗ вже накопичуються швидше, ніж Росія встигає їх компенсувати.

Аналіз BSM: від точкових ударів до системного тиску

Різниця між серпневим і попередніми рішеннями — не в самому факті обмежень, а в їхній траєкторії. Заборону вводили в липні як тимчасовий інструмент на три тижні; тепер вона діє вже третій місяць поспіль, і урядові джерела допускають подальше продовження — можливо, аж до кінця року. Заступник прем'єр-міністра Олександр Новак минулого тижня заявляв, що рішення про скасування заборони ще не ухвалене, і наполягав, що дефіциту дизеля на внутрішньому ринку немає. Проте саме рішення про продовження — прийняте вже після цих заяв — свідчить радше про протилежне: якби ринок справді стабілізувався, планове відкриття 1 вересня відбулося б.

Одночасно Росія нарощує імпорт нафтопродуктів: морські поставки з Азії у серпні оцінюють приблизно у 270 тисяч тонн, ще близько 150 тисяч тонн очікують з Білорусі, а з Казахстаном досягнуто домовленості про переробку російської нафти на місцевому заводі. Заборона на експорт дизелю, бензину та судового палива непрямими виробниками діє до 31 січня 2027 року, а на авіапаливо — до кінця листопада 2026-го: список обмежень не звужується, а розширюється в часі.

Чому це важливо для України і для регіону Балтії

Для України продовження заборони — непряме, але вимірюване підтвердження того, що кампанія ударів по нафтопереробній інфраструктурі створює не разові, а накопичувальні наслідки для російської економіки й військової логістики. Москва свідомо жертвує гнучкістю експорту заради збереження внутрішнього постачання — а це означає, що ресурс, який раніше йшов на валютні надходження, тепер перерозподіляється на підтримку тилу під час війни.

Балтійський вимір тут прямий. Порти Приморськ і Усть-Луга — основні вихідні точки для російського експорту не лише сирої нафти, а й нафтопродуктів; обидва неодноразово ставали цілями українських дронових ударів упродовж 2026 року, з тимчасовими зупинками навантаження. Продовження заборони на експорт дизелю виробниками може ще сильніше зменшити або змінити структуру потоків нафтопродуктів через балтійські термінали й підвищити відносну роль сирої нафти в експортному балансі — хоча точний вплив на обсяги Приморська та Усть-Луги залежатиме від винятків, темпів відновлення заводів і балансу між сирою нафтою й готовими продуктами.

Висновок

Це не сигнал про те, що Росії критично бракує пального для військових потреб — уряд і надалі публічно заперечує дефіцит. Але сам факт, що Москва вже втретє відкладає повернення до нормального режиму експорту, показує: паливний баланс залишається достатньо напруженим, щоб уряд відмовився від запланованого на вересень відкриття. Якщо українські удари продовжать виводити з ладу великі переробні потужності, наступним кроком може стати чергове продовження обмежень або нові адміністративні заходи — регіональний розподіл, зміна цін чи додаткові квоти на імпорт. Пермський, нижньогородський і ярославський заводи вже показали, наскільки швидко один тиждень ударів здатен змінити національний паливний баланс; питання тепер — чи встигне Росія відновлювати потужності швидше, ніж Україна встигає їх виводити з ладу.

Baltic Security Monitor (osint-baltic.com) — аналітичне видання про безпеку на північно-східному фланзі НАТО.
Усі OSINT-коефіцієнти розраховані автоматизованою системою індексації на основі відкритих джерел.