Baltic Security Monitor | Аналітичний огляд Дані станом на 7 вересня 2026, 20:00

7 вересня уряд Швеції дозволив збройним силам країни закупити американську реактивну систему залпового вогню HIMARS виробництва Lockheed Martin — спроможність, якої Швеція наразі не має. Угода оцінюється приблизно в 7 мільярдів шведських крон (близько 729 мільйонів доларів); перші поставки заплановано на 2027 рік. За словами міністра оборони Швеції Поля Юнсона, йдеться приблизно про десять пускових установок плюс боєприпаси до них. Закупівлю фінансуватимуть у межах звичайного інвестиційного плану збройних сил як «вигідну покупку» відповідно до Закону про тотальну оборону на 2025–2030 роки.

Того ж дня Юнсон і міністр оборони Фінляндії Антті Хяккянен підписали спільну декларацію про співпрацю в галузі ракетної артилерії — вона охоплює навчання, розвиток спроможностей, технічне обслуговування, безпеку постачання та виробничу кооперацію. Фінляндія вже експлуатує гусеничну систему M270 MLRS, яка використовує ті самі боєприпаси й компоненти, що й HIMARS, — це дає спільну основу для спільних навчань, підтримки й розвитку спроможностей. «Впровадження ракетної артилерії чітко демонструє, що Швеція бере на себе відповідальність за безпеку в Європі», — заявив Юнсон. «Спільна декларація з Фінляндією покликана посилити нарощування спроможностей, технічне обслуговування й безпеку постачання цих систем... Разом ми розвиваємо важливі спроможності для колективної оборони НАТО».

Паралельно Saab і Lockheed Martin підписали окрему промислову декларацію про можливу інтеграцію керованої авіабомби малого діаметра наземного запуску (GLSDB) виробництва Saab і про співпрацю з виробництва боєприпасів для HIMARS та інших систем, включно з Patriot. За інформацією Defence Matters, Saab і Lockheed Martin також підписали окрему декларацію про наміри виробляти в Швеції ракету високоточного удару PrSM — ще один тип боєприпасів для HIMARS. Приводом для цих виробничих домовленостей слугує глобальний дефіцит боєприпасів для HIMARS; Стокгольм прямо презентує цю співпрацю як спосіб посилити безпеку постачання боєприпасів. Жодного завершеної інтеграційної програми, виробничого контракту чи фактичного замовлення GLSDB Швецією поки не оголошено — йдеться про декларацію про наміри, а не про підписаний контракт.

Головне тут не сам факт закупівлі — про наближення такого рішення було відомо й раніше. Головне те, що Стокгольм перейшов від планування до формального дозволу на закупівлю з конкретним графіком поставок з 2027 року, і водночас створив із Фінляндією окрему інституційну рамку для спільного розвитку й підтримки сумісних систем далекобійної ракетної артилерії — а не просто проводить загальну двосторонню військову співпрацю.

Аналіз BSM: закриття прогалини, а не одноразова закупівля

Раніше Швеція покладалася на звичайну артилерію на кшталт Archer і не мала на озброєнні сучасної ракетно-артилерійської системи, порівнянної з HIMARS чи M270. HIMARS дозволить шведській армії вражати командні пункти, засоби ППО, логістику й артилерію на значно більших дистанціях, ніж дозволяють нинішні системи, — доповнюючи звичайні спроможності на кшталт Archer і гранатометів, зберігаючи сумісність із системами союзників.

Важливо, що це рішення продовжує вже наявну лінію шведсько-фінської військової інтеграції: воно йде слідом за угодою від 28 серпня про співпрацю з територіального спостереження й захисту територіальної цілісності Фінляндії, включно з протидронової діяльністю, а також за північною декларацією про безпеку постачання, підписаною 2 вересня. Спільні боєприпаси, навчання, обслуговування й виробничі домовленості дозволяють дедалі більше розглядати шведську й фінську ракетну артилерію як єдину регіональну спроможність, а не два ізольовані національні комплекси.

Чому це важливо для України і для регіону Балтії

Для північного та північно-східного флангу НАТО HIMARS закриває важливу прогалину Швеції в далекобійному вогні й наближає її до наявного парку M270 Фінляндії. Спільні родини боєприпасів, навчання, обслуговування й виробничі домовленості полегшують розгляд шведської й фінської ракетної артилерії як єдиної регіональної спроможності — це особливо релевантно для оборони північної Фінляндії, Швеції та ширших балтійських підступів, де розосереджені сили, великі відстані й маршрути посилення роблять далекобійний точний вогонь оперативно цінним.

Промисловий компонент також має значення для України. Європейська підтримка Києва неодноразово наштовхувалася на обмеження запасів і темпів виробництва високоточних боєприпасів. Співпраця Saab і Lockheed Martin з часом могла б додати ще один північноєвропейський виробничий вузол для сумісних з НАТО боєприпасів. Втім, безпосередній ефект для України наразі непрямий: ці системи HIMARS закуповують для потреб самої Швеції, а не оголошують як передачу Україні.

Висновок

Наступним індикатором стане те, чи переросте промислова декларація Saab і Lockheed Martin у реальні виробничі контракти — типи, обсяги й графіки виробництва боєприпасів поки не підтверджені. Потенційна інтеграція GLSDB могла б розширити майбутні можливості Швеції для високоточного удару, але наразі йдеться лише про декларацію намірів, а не про завершену закупівлю чи розгорнуту спроможність. До початку шведських поставок у 2027 році Швеція й Фінляндія, найімовірніше, розвиватимуть спільні концепції навчання, обслуговування й застосування довкола родини систем HIMARS/M270.

Baltic Security Monitor (osint-baltic.com) — аналітичне видання про безпеку на північно-східному фланзі НАТО. Усі OSINT-коефіцієнти розраховані автоматизованою системою індексації на основі відкритих джерел.