Baltic Security Monitor | Аналітичний огляд Подія: 9 вересня 2026 · Публікація: 10 вересня 2026

Комітет Сейму — це не остаточне рішення, а процедурний крок, який, утім, важко переоцінити символічно: Литва системно демонтує один із небагатьох конституційних бар'єрів, що прямо обмежують її участь у майбутньому ядерному стримуванні НАТО. Скасування статті 137 не означає розміщення ядерної зброї — воно означає, що Вільнюс хоче мати юридичну можливість про це домовлятися, коли (і якщо) настане така потреба, а не намагатися змінювати основний закон у розпал кризи.

Що сталося

Профільний комітет Сейму з права та правопорядку 9 вересня проголосував 7 проти 2 за підтримку скасування статті 137 Конституції Литви, яка нині забороняє розміщення на території країни зброї масового знищення та військових баз інших держав. Законопроєкт XVP-1729 передбачає повне скасування статті і був офіційно переданий на розгляд комітету того ж дня.

Формально процес розпочався ще в липні: 3 липня поправку зареєстрували 50 депутатів, а 7 липня Сейм прийняв її до розгляду 89 голосами проти 11 за 6 утриманих. Заступник міністра юстиції Мартінас Добровольскіс, присутній на засіданні комітету, заявив про повну підтримку ініціативи з боку міністерства.

Аналіз BSM: Ухвалення на рівні комітету — це проміжний, а не фінальний крок. Голова Сейму раніше публічно застерігав, що збереження чинної заборони робить Литву «чорною вівцею» в межах Альянсу. Але саме 89 голосів у липні — менше за необхідні для фінального ухвалення 94 голоси з 141 — залишаються ключовим індикатором: широка підтримка є, але вона поки не гарантована на рівні конституційного порогу.

Що залишається невизначеним

🟡 Ухвалення комітетом не дорівнює конституційній зміні. Для остаточного скасування статті потрібні два пленарні голосування Сейму з інтервалом щонайменше три місяці, кожне — щонайменше 94 голоси «за» з 141.

Навіть у разі повного скасування статті жодне рішення про фактичне розміщення ядерної зброї в Литві автоматично не ухвалюється — це вимагатиме окремих політичних домовленостей із союзниками та відповідних рішень НАТО.

Регіональний контекст

Литовський кейс — не ізольований епізод, а частина ширшого тренду на північному фланзі НАТО. Фінляндія раніше зняла законодавчі обмеження, що унеможливлювали ввезення, транзит чи зберігання ядерної зброї на своїй території для потреб оборони; литовське керівництво прямо посилається на цей приклад. Президент Науседа ще в березні 2026 року обговорював пропозиції щодо ядерного стримування з президентом Латвії — тобто Вільнюс уже розглядає це питання як регіональне, а не суто внутрішньоправове. Польща зі свого боку веде консультації з Францією та іншими європейськими партнерами щодо власної участі в ядерному стримуванні.

Для регіональної безпеки логіка проста: балтійська оборона планується як єдиний театр дій. Якщо одна з балтійських держав юридично не може брати участь у певних союзницьких опціях, це створює нерівномірність, яка підриває політичну переконливість колективної оборони в цілому — особливо на тлі того, що Росія тримає спроможні нести ядерну зброю сили в Калінінграді й розмістила тактичну ядерну зброю в Білорусі.

Для України значення непряме, але показове: ще одна прифронтова європейська держава знімає із себе самообмеження щодо стримування НАТО — прямий наслідок війни та ядерної риторики Росії.

Висновок

Голосування комітету саме по собі нічого не змінює у фактичному військовому балансі — ядерна зброя не з'явиться в Литві внаслідок цього кроку. Але воно наближає момент, коли Вільнюс матиме юридичну гнучкість домовлятися про союзницькі опції заздалегідь, а не під тиском кризи — і синхронізує Литву з ширшим переглядом ядерних самообмежень на північно-східному фланзі НАТО, який вже проходить Фінляндія і обговорює Польща.

Baltic Security Monitor (osint-baltic.com) — аналітичне видання про безпеку на північно-східному фланзі НАТО. Матеріал підготовлено на основі відкритих джерел та автоматизованої системи моніторингу OSINT.