Москва палає, Костянтинівка тримається на нитці: що Telegram не договорює про війну в червні 2026
Baltic Security Monitor | Фактчекінговий аналітичний огляд
18 червня 2026 року
За три дні цього тижня Україна здійснила дві масштабні атаки на Московський нафтопереробний завод. У ніч на 18 червня по столиці Росії та більш ніж десятку регіонів пролетіли сотні дронів — наймасштабніший удар на Москву від початку повномасштабної війни. DeepState, «Оперативний ЗСУ» та інші Telegram-канали заповнили мережу відеозаписами пожеж, чорного диму над містом, натовпів москвичів біля заправок. Реакція була емоційною: Росія розгромлена, протиповітряна оборона не працює, перебіг війни змінюється на користь України.
Але коли ви читаєте звіти Reuters, Bloomberg та NBC, картина складніша. І саме ця складність — а не телеграм-тріумфалізм і не телеграм-катастрофізм — найкраще описує реальний стан війни станом на середину червня 2026 року.
Москва: рекордний удар, конкретні цифри
Удар по Московському нафтопереробному заводу (МНПЗ) у Капотні, на південному сході столиці, став другим за тиждень — і найбільшим за весь час війни. За даними міністерства оборони Росії, протягом ночі було знищено близько 555 дронів по всій країні, приблизно 194 з них — на підльоті до Москви. Мер Москви Сергій Собянін повідомив, що кілька дронів усе ж досягли заводу, спричинивши щонайменше п'ять пожеж.
Український Генштаб підтвердив удар, уточнивши, що горіли установка первинної переробки нафти, вторинні установки переробки та резервуарний парк. За попередніми даними, була пошкоджена комбінована установка переробки нафти ELOU AVT-6. Завод забезпечує до 40% автомобільного палива і 50% дизельного палива для Москви та області — і це вже друга атака на нього за тиждень, після якої підприємство, за повідомленнями, призупиняло роботу.
Одночасно того ж дня українські сили вдарили по нафтобазі в Гуково, Ростовська область, та по мосту через Північнокримський канал на залізниці Керч–Джанкой. Губернатор Ростовської області Юрій Слюсар повідомив про одного загиблого і двох постраждалих, пошкоджений тепловоз і пожежі на «двох комерційних об'єктах».
Зеленський: Президент України назвав удар «повністю обґрунтованою відповіддю на російські атаки проти наших міст і громад», додавши пізніше в аудіозвернені: «Якщо горітиме Україна — горітиме і ваша Москва». Атака була представлена як відповідь на удар Росії по Києво-Печерській лаврі 15 червня.
Що варто врахувати: Telegram-канали («Exilenova+» та інші) подавали ці кадри як доказ того, що «міф про недоступну Москву остаточно розвіяно». Це риторично потужна теза, але вона описує психологічний і символічний ефект удару — не його стратегічну вагу. Завод горить уже вдруге за тиждень, але це не означає колапсу російської паливної інфраструктури загалом: 194–216 з понад 700 одиниць засобів повітряного нападу були перехоплені або збиті того ж дня, тож система ППО продовжує функціонувати, хоч і з прогалинами.
Костянтинівка: повільна, болюча позиційна війна — не раптовий крах
Тоді як Telegram святкував московські пожежі, на сході паралельно відбувалась зовсім інша історія.
На початку червня російські сили проникли глибше в Костянтинівку, розпочавши важкі вуличні бої. 10 червня Інститут вивчення війни (ISW) повідомив, що російські підрозділи здобули тактичні успіхи у східній частині міста, увійшовши в село Новодмитрівка. Командир української 28-ї механізованої бригади заявив Hromadske, що українські сили перебувають у напівоточенні внаслідок цих просувань.
Військовий аналітик Костянтин Машовець оцінив перспективи утримання Костянтинівки як «дуже несприятливі»: між передовими російськими підрозділами на двох клешнях лишалося лише два кілометри, а останньою серйозною перешкодою між ними була річка. Командир однієї з рот, що захищають місто, сказав українським журналістам з Hromadske: «Ворог уклинився в центр міста. Це вже не інфільтрація». За оцінками, у місті перебувало від 100 до 250 російських військовослужбовців.
11 червня російські підрозділи продемонстрували прапори в кількох районах на південному заході міста — на що проросійський телеграм-канал відповів, що «повне "звільнення" Костянтинівки ще далеко».
Контекст: Костянтинівка — південна опорна точка ланцюга українських укріплень у Донецькій області, що тягнеться на 60 км до Краматорська та Слов'янська. Аналітики ISW вважають, що російські сили, найімовірніше, продовжуватимуть просуватися глибше в місто і можуть закріпитися в окремих його частинах протягом літа 2026 року — але це просування коштуватиме величезних втрат, а операційний успіх по всьому «фортечному поясу» залишається малоймовірним.
Що варто врахувати: Telegram 16 червня описував ситуацію як «найважчий сценарій» з ворогом з усіх сторін. Це не є виправданою емоційною перебільшенням — ситуація справді важка і небезпечна, — але аналітичні джерела (ISW, Critical Threats, Mashovets) описують її як повільне, дороге, поетапне просування, а не раптовий обвал фронту. Українські підрозділи, за словами командира підрозділу безпілотних систем, що оперує в напрямку Костянтинівки, ускладнили російську логістику настільки, що супротивник припинив використовувати важку бронетехніку, перейшовши на легкий транспорт для постачання позицій.
Рамштайн 18 червня: цифри замість гасел
18 червня в Брюсселі відбулась зустріч Контактної групи з питань оборони України (формат «Рамштайн») — одночасно з ударом по Москві та напередодні саміту G7.
За даними Politico, Україна планувала запросити в союзників додаткові $20 млрд понад уже узгоджені обсяги допомоги на 2026 рік, пропонуючи кожній країні внести від $2 до $6 млрд у вигляді прямої допомоги або позик. Високопосадовець оборонного відомства України прямо сказав журналістам: «Усі бачать, що Росія горить, і ми хочемо, щоб вона горіла ще більше, але для цього потрібне фінансування... Вікно можливостей має тенденцію закриватися. Росія швидка та інноваційна».
Що підтверджують факти: Загальний обсяг допомоги, узгодженої на попередніх зустрічах формату «Рамштайн» у 2026 році, неодноразово досягав десятків мільярдів доларів — від $38 млрд у лютому до близько $60 млрд, заявлених генеральним секретарем НАТО Марком Рютте під час берлінської зустрічі. Найбільші національні внески: Німеччина — €11,5 млрд (фокус на ППО, дронах, артилерійських боєприпасах), Норвегія — близько $7 млрд, Велика Британія — £600 млн на ППО плюс £150 млн до програми PURL.
Що варто врахувати: Telegram-наратив про те, що «США під Трампом стоять у стороні, а Європа платить» — це не перебільшення, а фактично точний опис структури допомоги: офіційні джерела неодноразово фіксували нульовий новий внесок адміністрації Трампа до прямого фінансування, тоді як саме Німеччина, Норвегія та Британія несуть основний фінансовий тягар. Водночас твердження про те, що «половина обіцяного — це лише обіцянки, а не готівка» також має підставу: значна частина допомоги формату «Рамштайн» історично враховується як заплановані, а не вже здійснені поставки, і остаточні обсяги традиційно уточнюються після узгодження на рівні урядів партнерів.
Загальна картина фронту: атриція, а не територія
Експерти, що аналізують стан війни станом на середину червня 2026 року, сходяться на одному: на четвертому-п'ятому році повномасштабної війни жодна зі сторін не має операційної спроможності для вирішального прориву вздовж приблизно 1 200-кілометрового фронту. Натомість війна перейшла у фазу атриції, де дрони, далекобійні удари та порушення логістики визначають результат більше за масовані піхотні наступи.
Станом на 9 червня 2026 року, за заявами головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського, українські сили повернули контроль над понад 600 квадратними кілометрами території, частково загальмувавши імпульс російського весняно-літнього наступу. Водночас бої навколо краматорсько-костянтинівського оборонного поясу набули зростаючого значення — кілька військових аналітиків вважають цей напрямок головним театром російських офензивних операцій.
Українська кампанія далекобійних ударів по нафтопереробних та логістичних об'єктах вглиб Росії, що активізувалась із березня 2026 року, продовжує тиснути на спроможність Росії підтримувати власні війська. Дефіцит палива в окупованому Криму та порушення військових маршрутів постачання ілюструють, як сучасна війна дедалі більше виходить за межі траншей — на сотні кілометрів углиб території противника.
Висновок
Telegram-культура — як з боку проукраїнських, так і з боку пропутінських каналів — систематично спотворює реальний баланс війни в обидва боки: московські пожежі подаються як доказ близької перемоги, а ситуація в Костянтинівці — як доказ близького краху. Жодне з цих твердень не підтверджується перевіреними даними.
Реальна картина складніша і менш драматична: Україна знайшла стійкий спосіб тиснути на російську економіку та логістику далекобійними ударами, але це не зупиняє повільного, дорогого російського просування на землі. Союзники продовжують фінансувати оборону України десятками мільярдів доларів, поки США за адміністрації Трампа залишаються здебільшого осторонь прямого фінансування. Це не гра, яка раптово змінилась на користь будь-якої зі сторін. Це довга війна виснаження, де перемога, якщо вона прийде, буде вимірюватись роками терпіння, а не тижнями телеграм-тріумфалізму.
Baltic Security Monitor (osint-baltic.com) — аналітичне видання про безпеку на північно-східному фланзі НАТО.
Цей матеріал перевіряє твердження Telegram-каналів проти звітів Reuters, Bloomberg, NBC, ISW та Critical Threats.
